Оцінка впливу короткотривалого інтервального тренування на показники здатності до прискорення та анаеробну потужність спринтерів-початківців
DOI:
https://doi.org/10.17309/tmfv.2024.5.07Ключові слова:
прискорення, анаеробна потужність, тест на анаеробний спринтерський біг, спортсмениАнотація
Історія питання. Здатність до прискорення та анаеробна потужність є критично важливими чинниками, що визначають результативність спринту, особливо для спринтерів-початківців.
Мета дослідження. Мета дослідження полягала у вивченні впливу чотиритижневої інтервальної програми тренувань на показники здатності до прискорення та анаеробну потужність серед спринтерів-початківців.
Матеріали та методи. Задля досягнення цілей дослідження було застосовано внутрішньо-суб’єктний квазі-експериментальний метод. Загалом п’ятнадцять учасників (вік: 20,5 ± 1,4 року) пройшли базову перевірку здатності до прискорення (біг на 50 м) та анаеробної потужності (тест на анаеробний спринтерський біг). Затверджений протокол прогресивних інтервальних тренувань складався з чотирьох щотижневих занять, що проводилися протягом чотиритижневого періоду, з акцентом на виконання ходьби, високого піднімання колін, стрибків на одній нозі, спринтерських забігів по кривій та стрибків на двох ногах з метою покращення показників здатності до прискорення та анаеробної потужності.
Результати. Після проведення інтервенції спостерігалося значне покращення здатності до прискорення на дистанції 10 м (до: 2,14 ± 0,16 с, після: 2,02 ± 0,14 с, р < 0,05, d Коена = 1,02) та 20 м (до: 3,47 ± 0,23 с, після: 3,32 ± 0,20 с, р < 0,05, d Коена = 0,78), що вказує на помірний та великий розмір ефекту. Однак не було встановлено жодних суттєвих поліпшень у показниках анаеробної потужності (середня потужність, максимальна потужність, мінімальна потужність, індекс втоми, відносна пікова потужність та анаеробна ємність) на етапі після інтервенції (p > 0,05).
Висновки. Дослідження підкреслює ефективність застосування протоколу інтервального тренування з точки зору покращення показників первинного прискорення у спринтерів-початківців, проте демонструє обмежений вплив на анаеробну потужність впродовж досліджуваного періоду. Подальші дослідження мають бути спрямовані на вивчення довгострокових ефектів та індивідуальних тренувальних підходів щодо оптимізації комплексних стратегій розвитку результативності в спринті.
Завантаження
Посилання
Duffield, R., Edge, J., & Bishop, D. (2006). Effects of high-intensity interval training on the response during severe exercise. Journal of Science and Medicine in Sport, 9(3), 249-255. https://doi.org/10.1016/j.jsams.2006.03.014 DOI: https://doi.org/10.1016/j.jsams.2006.03.014
Tabata, I., Nishimura, K., Kouzaki, M., Hirai, Y., Ogita, F., Miyachi, M., & Yamamoto, K. (1996). Effects of moderate-intensity endurance and high-intensity intermittent training on anaerobic capacity and VO2max. Medicine and Science in Sports and Exercise, 28(10), 1327-1330. https://doi.org/10.1097/00005768-199610000-00018 DOI: https://doi.org/10.1097/00005768-199610000-00018
MacDougall, J. D., Hicks, A. L., MacDonald, J. R., McKelvie, R. S., Green, H. J., & Smith, K. M. (1998). Muscle performance and enzymatic adaptations to sprint interval training. Journal of Applied Physiology (Bethesda, Md.: 1985), 84(6), 2138-2142. https://doi.org/10.1152/jappl.1998.84.6.2138 DOI: https://doi.org/10.1152/jappl.1998.84.6.2138
Gibala, M. J., Little, J. P., van Essen, M., Wilkin, G. P., Burgomaster, K. A., Safdar, A., Raha, S., & Tarnopolsky, M. A. (2006). Short-term sprint interval versus traditional endurance training: similar initial adaptations in human skeletal muscle and exercise performance. The Journal of Physiology, 575(Pt 3), 901-911. https://doi.org/10.1113/jphysiol.2006.112094 DOI: https://doi.org/10.1113/jphysiol.2006.112094
Helgerud, J., Høydal, K., Wang, E., Karlsen, T., Berg, P., Bjerkaas, M., Simonsen, T., Helgesen, C., Hjorth, N., Bach, R., & Hoff, J. (2007). Aerobic high-intensity intervals improve VO2max more than moderate training. Medicine and Science in Sports and Exercise, 39(4), 665-671. https://doi.org/10.1249/mss.0b013e3180304570 DOI: https://doi.org/10.1249/mss.0b013e3180304570
Laursen, P. B., & Jenkins, D. G. (2002). The Scientific Basis for High-Intensity Interval Training. Sports Medicine, 32(1), 53-73. https://doi.org/10.2165/00007256-200232010-00003 DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-200232010-00003
Buchheit, M., & Laursen, P. B. (2013). High-intensity interval training, solutions to the programming puzzle: Part I: cardiopulmonary emphasis. Sports Medicine (Auckland, N.Z.), 43(5), 313-338. https://doi.org/10.1007/s40279-013-0029-x DOI: https://doi.org/10.1007/s40279-013-0029-x
Ross, A., & Leveritt, M. (2001). Long-term metabolic and skeletal muscle adaptations to short-sprint training: implications for sprint training and tapering. Sports Medicine (Auckland, N.Z.), 31(15), 1063-1082. https://doi.org/10.2165/00007256-200131150-00003 DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-200131150-00003
Mero, A., Komi, P. V, & Gregor, R. J. (1992). Biomechanics of sprint running. A review. Sports Medicine (Auckland, N.Z.), 13(6), 376-392. https://doi.org/10.2165/00007256-199213060-00002 DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-199213060-00002
Weyand, P. G., Sternlight, D. B., Bellizzi, M. J., & Wright, S. (2000). Faster top running speeds are achieved with greater ground forces not more rapid leg movements. Journal of Applied Physiology (Bethesda, Md. : 1985), 89(5), 1991-1999. https://doi.org/10.1152/jappl.2000.89.5.1991 DOI: https://doi.org/10.1152/jappl.2000.89.5.1991
Burgomaster, K. A., Howarth, K. R., Phillips, S. M., Rakobowchuk, M., MacDonald, M. J., McGee, S. L., & Gibala, M. J. (2008). Similar metabolic adaptations during exercise after low volume sprint interval and traditional endurance training in humans. The Journal of Physiology, 586(1), 151-160. https://doi.org/10.1113/jphysiol.2007.142109 DOI: https://doi.org/10.1113/jphysiol.2007.142109
Mujika, I., Chatard, J.-C., Busso, T., Geyssant, A., Barale, F., & Lacoste, L. (1995). Effects of Training on Performance in Competitive Swimming. Canadian Journal of Applied Physiology, 20(4), 395-406. https://doi.org/10.1139/h95-031 DOI: https://doi.org/10.1139/h95-031
Delecluse, C. (1997). Influence of strength training on sprint running performance. Current findings and implications for training. Sports Medicine (Auckland, N.Z.), 24(3), 147-156. https://doi.org/10.2165/00007256-199724030-00001 DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-199724030-00001
Billat, L. V. (2001). Interval training for performance: a scientific and empirical practice. Special recommendations for middle- and long-distance running. Part I: aerobic interval training. Sports Medicine (Auckland, N.Z.), 31(1), 13-31. https://doi.org/10.2165/00007256-200131010-00002 DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-200131010-00002
Gharbi, Z., Dardouri, W., Haj-Sassi, R., Chamari, K., & Souissi, N. (2015). Aerobic and anaerobic determinants of repeated sprint ability in team sports athletes. Biology of Sport, 32(3), 207-212. https://doi.org/10.5604/20831862.1150302 DOI: https://doi.org/10.5604/20831862.1150302
Naves, J. P. A., Viana, R. B., Rebelo, A. C. S., de Lira, C. A. B., Pimentel, G. D., Lobo, P. C. B., de Oliveira, J. C., Ramirez-Campillo, R., & Gentil, P. (2018). Effects of High-Intensity Interval Training vs. Sprint Interval Training on Anthropometric Measures and Cardiorespiratory Fitness in Healthy Young Women. Frontiers in Physiology, 9, 1738. https://doi.org/10.3389/fphys.2018.01738 DOI: https://doi.org/10.3389/fphys.2018.01738
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Prasenjit Paria, Amit Dhar, Ankur Biswas, Subhashis Biswas
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
