Особливості перебігу адаптації спортсменів до постспортивного життя

Анотація

Метою дослідження було визначення особливостей адаптації спортсменів до життя після завершення спортивної кар’єри в умовах сучасної реальності.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 36 спортсменів, майстрів спорту, віком від 25 до 40 років, які завершили свою професійну спортивну кар’єру в таких дисциплінах, як бальні танці, художня гімнастика, футбол, плавання та дзюдо.

У дослідженні використовувалися методи аналізу та узагальнення науково-методичної літератури та даних мережі Інтернет, опитування та психодіагностика: шкала диференціальних емоцій К. Ізарда в адаптації А. Леонової, методика «Смисложиттєві орієнтації» Д. Леонтьєва, адаптована версія тесту «Цілі в житті» (PIL) Дж. Крамба та Л. Махоліка, «Інвентаризація часової перспективи Зімбардо» (ZTPI) П. Зімбардо, та Бойда, Дж. Н. Дослідженню підлягали: частотний аналіз – визначення частоти кожної категорії емоцій (абсолютні частоти), розрахунок процентних значень (відносні частоти) для кожної категорії стосовно загальної кількості учасників – застосовували для визначення кількості спортсменів, що належать до кожної категорії майбутніх планів; для визначення компонентів часової перспективи; описова статистика – розрахунок середнього значення для кожної шкали опитувальника – для порівняння середніх значень між різними шкалами, для аналізу варіативності відповідей шляхом розрахунку стандартного відхилення; розрахунок відсотків.

Результати. Досліджено адаптацію до постспортивного життя 36 спортсменів за допомогою психодіагностичних методів, виявляючи складний емоційний ландшафт та різноманітні перспективи майбутнього Результати опитування показали, що 43% респондентів ще не визначилися, ким хочуть стати в своєму постспортивному житті, що вказує на значний стрес, негативні емоції та фізичні і психологічні проблеми, які потребують уваги та підтримки. 40% респондентів не бачать свого майбутнього без спорту, 25% обирають стати тренерами, 15% цікавляться професіями, повʼязаними зі спортом. Лише 17% бачать своє майбутнє в інших галузях. 42% спортсменів мають сильно негативне ставлення до завершення професійної спортивної карʼєри, відчувають відчай, горе, гнів, огиду та збентеження. 36% спортсменів характеризують свої емоції як тривожно-депресивні, що потребує увагиз боку фахівців. 22% респондентів мають позитивне емоційне ставлення до завершення кар’єри, виявляють інтерес до нових обставин і свого майбутнього, що допомагає їм ефективно переходити до нового життя. Результати дослідження життєвих орієнтацій показали, що спортсмени більше орієнтовані на минулі досягнення та поточні цілі, ніж на майбутнє, що може ускладнити їхню адаптацію до постспортивного життя. Проте 37% спортсменів орієнтовані на позитивне майбутнє та готові докладати зусиль для досягнення необхідних цілей. Отримані дані вказують на необхідність підтримки після закінчення спортивної кар’єри та підвищеної уваги до великої частини колишніх спортсменів (79%), психічне здоров’я яких залежить від своєчасності та швидкості заходів, що вживаються фахівцями.

Висновки. Процес переходу спортсменів після завершення професійної кар’єри до життя без спорту є індивідуально забарвленим, складним та тривалим; він залежить від успішності попередньої кар’єри, супроводжується стресовими ситуаціями та негативними емоціями, і часто вимагає  раптового завершення для збереження відчуття переможця.