Дослідження біомеханічної ролі максимального кута повороту таза під час свінгу в гольфі
DOI:
https://doi.org/10.17309/tmfv.2026.4.09Ключові слова:
інерціальний вимірювальний модуль (IMU), біомеханіка гольфу, максимальний кут повороту таза, швидкість головки ключкиАнотація
Передумови. Швидкість головки ключки (CHS) є одним із ключових чинників результативності в гольфі та залежить від ефективної передачі енергії вздовж кінематичного ланцюга. Максимальний кут повороту таза (PPRA) у верхній точці замаху (backswing) розглядається як важливий біомеханічний фактор, що впливає на ефективність свінгу; однак попередні дослідження повідомляють суперечливі результати щодо того, чи пов'язаний більший поворот таза з вищими показниками результативності. У зв'язку з цим біомеханічна роль PPRA у результативності гри в гольф залишається недостатньо з'ясованою.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було: (1) визначити зв'язок між PPRA та CHS; (2) порівняти характеристики PPRA у гольфістів різного рівня результативності; (3) уточнити біомеханічну роль PPRA у забезпеченні ефективності свінгу в гольфі.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 18 чоловіків-аматорів, які виконали по 30 валідних свінгів ключкою 7-iron за стандартизованих умов, у результаті чого було проаналізовано 540 свінгів. PPRA визначали за допомогою системи захоплення рухів на основі інерціального вимірювального модуля (IMU), тоді як CHS оцінювали за допомогою системи Golfzon Vision. Для аналізу зв'язку між PPRA та CHS застосовували лінійну змішану модель (Linear Mixed Model, LMM), а для порівняння PPRA між групами з високою та низькою CHS використовували t-тест для незалежних вибірок.
Результати. Встановлено статистично значущий зв'язок між PPRA та CHS (β = 0.164, p < 0.001), що свідчить про те, що більший поворот таза сприяв збільшенню швидкості головки ключки. Водночас гольфісти з високою CHS продемонстрували статистично значуще менші значення PPRA порівняно з гольфістами з низькою CHS (18.49 ± 1.86° проти 22.45 ± 4.38°; p = 0.019; d Коена = 1.085). Крім того, група з високою CHS характеризувалася меншою варіабельністю PPRA, що свідчить про вищу узгодженість рухів.
Висновки. PPRA сприяє формуванню CHS, однак вищий рівень результативності, імовірно, більшою мірою залежить від оптимізації та стабільності повороту таза, ніж від максимальної амплітуди його обертання. Отримані результати свідчать про те, що PPRA слід розглядати як характеристику координації рухів у межах кінематичного ланцюга, а не як показник результативності, який необхідно просто максимізувати.
Завантаження
Посилання
Ball, K.A., & Best, R.J. (2007). Different centre of pressure patterns within the golf stroke II: Group-based analysis. Journal of Sports Sciences, 25(7), 771-779. https://doi.org/10.1080/02640410600831813 DOI: https://doi.org/10.1080/02640410600875002
Roberts, J., Mears, A., & Hiley, M. (2024). The transition phase of the golf swing and kinematic sequencing. In Proceedings of the World Scientific Congress of Golf 2024.
Callaway, S., Glaws, K., Mitchell, M., Scerbo, H., Voight, M., & Sells, P. (2012). An analysis of peak pelvis rotation speed, gluteus maximus and medius strength in high versus low handicap golfers during the golf swing. International Journal of Sports Physical Therapy, 7(3), 288-295.
Cheetham, P.J., Rose, G.A., Hinrichs, R.N., Neal, R.J., Mottram, R.E., Hurrion, P.D., & Vint, P.F. (2008). Comparison of kinematic sequence parameters between amateur and professional golfers. In D. Crews & R. Lutz (Eds.), Science and Golf V: Proceedings of the World Scientific Congress of Golf (pp. 30-36). Energy in Motion.
Myers, J., Lephart, S., Tsai, Y.S., Sell, T., Smoliga, J., & Jolly, J. (2008). The role of upper torso and pelvis rotation in driving performance during the golf swing. Journal of Sports Sciences, 26(2), 181-188. https://doi.org/10.1080/02640410701373543 DOI: https://doi.org/10.1080/02640410701373543
Meister, D.W., Ladd, A.L., Butler, E.E., Zhao, B., Rogers, A.P., Ray, C.J., & Rose, J. (2011). Rotational biomechanics of the elite golf swing: Benchmarks for amateurs. Journal of Applied Biomechanics, 27(3), 242-251. https://doi.org/10.1123/jab.27.3.242 DOI: https://doi.org/10.1123/jab.27.3.242
Sim, T., Yoo, H., Choi, A., Lee, K.Y., Choi, M.T., Lee, S., & Mun, J.H. (2017). Analysis of pelvis-thorax coordination patterns of professional and amateur golfers during golf swing. Journal of Motor Behavior, 49(6), 668-674. https://doi.org/10.1080/00222895.2016.1261715 DOI: https://doi.org/10.1080/00222895.2016.1271297
Steele, K.M., Roh, E.Y., Mahtani, G., Meister, D.W., Ladd, A.L., & Rose, J. (2018). Golf swing rotational velocity: The essential follow-through. Annals of Rehabilitation Medicine, 42(5), 713-721. https://doi.org/10.5535/arm.2018.42.5.713 DOI: https://doi.org/10.5535/arm.2018.42.5.713
Hume, P.A., Keogh, J., & Reid, D. (2005). The role of biomechanics in maximising distance and accuracy of golf shots. Sports Medicine, 35(5), 429-449. https://doi.org/10.2165/00007256-200535050-00005 DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-200535050-00005
Lynn, S.K., Frazier, B.S., New, K.N., Wu, W.F., Cheetham, P.J., & Noffal, G.J. (2013). Rotational kinematics of the pelvis during the golf swing: Skill level differences and relationship to club and ball impact conditions. International Journal of Golf Science, 2(2), 129-142. https://doi.org/10.1123/ijgs.2.2.129 DOI: https://doi.org/10.1123/ijgs.2013-0011
Bernstein, N.A. (1967). The co-ordination and regulation of movements. Pergamon Press.
Schmidt, R.A., Lee, T.D., & Winstein, C.J. (2019). Motor learning and performance: From principles to application (6th ed.). Human Kinetics.
Lee, C.J., & Lee, J.K. (2022). Inertial motion capture-based wearable systems for estimation of joint kinetics: A systematic review. Sensors, 22(7), 2507. https://doi.org/10.3390/s22072507 DOI: https://doi.org/10.3390/s22072507
Kim, S.E., Burket Koltsov, J.C., Richards, A.W., Zhou, J., Schadl, K., Ladd, A.L., & Rose, J. (2023). Validation of inertial measurement units for analyzing golf swing rotational biomechanics. Sensors, 23(20), 8433. https://doi.org/10.3390/s23208433 DOI: https://doi.org/10.3390/s23208433
Wolski, L., Halaki, M., Hiller, C.E., Pappas, E., & Fong Yan, A. (2024). Validity of IMU systems in biomechanics. Sensors, 24(17), 5718. https://doi.org/10.3390/s24175718 DOI: https://doi.org/10.3390/s24175718
Tirrell, T.F., Rademaker, A.W., & Lieber, R.L. (2018). Mixed-effects models in biomechanics. Journal of Biomechanics, 69, 34-39. https://doi.org/10.1016/j.jbiomech.2018.01.024 DOI: https://doi.org/10.1016/j.jbiomech.2018.01.013
Cohen, J. (1988). Statistical power analysis for the behavioral sciences (2nd ed.). Lawrence Erlbaum Associates.
Neal, R., Lumsden, R., Holland, M., Mason, B., & Spratford, W. (2007). Body segment sequencing in golf. International Journal of Sports Science & Coaching, 2(Suppl.), 25-36. https://doi.org/10.1260/174795407783359669 DOI: https://doi.org/10.1260/174795407789705497
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Minh Hieu Vo, Thi Tham Nguyen, Ngoc Tuyet Minh Cao
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
