Вплив одночасних силових та аеробних тренувань на композицію тіла, м’язову силу та максимальне споживання кисню в чоловіків із надмірною вагою
DOI:
https://doi.org/10.17309/tmfv.2023.3.11Ключові слова:
одночасні тренування, силові тренування, аеробні тренування, 1-повтор максимум, максимальне споживання кисню, надмірна вагаАнотація
Метою дослідження було порівняти вплив одночасних силових та аеробних тренувань із лише силовим та/або аеробним тренуванням на композицію тіла, м’язову силу та максимальне споживання кисню в чоловіків із надмірною вагою та ожирінням.
Матеріали та методи. Двадцять чотири добровольці з надлишковою вагою та ожирінням (ІМТ = 23,0 – 29,9 кг/м2), віком 19–22 роки, чоловічої статі, які були студентами університету Убон Рачатані Раджабхат (Таїланд), були розподілені на 3 групи: 1) група силових тренувань (СТ), 2) група аеробних тренувань (АТ) і 3) група одночасних силових та аеробних тренувань (СТ+АТ). Тренування тривало 45 хвилин на заняття та 2 дні на тиждень. Композицію тіла разом із м’язовою силою (1-RM – 1-повтор максимум) та максимальним споживанням кисню(VO2max) вимірювали до (за 2-3 дні) і після (через 2-3 дні) 5-тижневого періоду тренувань.
Результати. Окружність талії значно зменшилася в усіх трьох групах, але група СТ+АТ також виявила покращення у відсотках маси тіла без жиру (0,49 ± 0,49%, p = 0,021, середнє значення ± стандартне відхилення) та маси скелетних м’язів (1,01 ± 0,95%, р = 0,025) порівняно з їхнім базовим рівнем. Аналогічно, показник 1-RM під час розгинання ніг значно зріс в усіх трьох групах, тоді як група СТ (47,67 ± 14,85%, p = 0,01) і група СТ+АТ (42,08 ± 21,70%, p = 0,039) продемонстрували значно більше покращення показника 1-RM під час розгинання ніг порівняно з групою АТ (20,37 ± 13,97%). Нарешті, показник VO2max значно збільшився в усіх трьох групах (від початкового рівня до рівня після завершення експерименту), хоча ці показники статистично значущо не відрізнялися між групами.
Висновки. Одночасні силові та аеробні тренування можуть зменшити окружність талії та збільшити масу тіла без жиру, масу скелетних м’язів, показники 1-RM та VO2max. Таким чином, ця стратегія тренувань може слугувати корисним альтернативним способом покращення загальної фізичної форми та зміцнення здоров’я чоловіків із надмірною вагою та ожирінням.
Завантаження
Посилання
Mistry, S. K., & Puthussery, S. (2015). Risk factors of overweight and obesity in childhood and adolescence in South Asian countries: A systematic review of the evidence. Public Health, 129(3), 200-209. https://doi.org/10.1016/j.puhe.2014.12.004 DOI: https://doi.org/10.1016/j.puhe.2014.12.004
WHO (2020). “Overweight and obesity”, in Health at a Glance: Asia/Pacific 2020: Measuring Progress Towards Universal Health Coverage. Paris: OECD Publishing.
Shaw, K. A., Gennat, H. C., O’Rourke, P., & Del Mar, C. (2006). Exercise for overweight or obesity. Cochrane Database of Systematic Reviews, 2010(1). https://doi.org/10.1002/14651858.CD003817.pub3 DOI: https://doi.org/10.1002/14651858.CD003817.pub3
ACSM (1995). American college of Sports Medicine. Principles of Exercise Precription. William & Wilkins, (5).
Schoenfeld, B. J., Contreras, B., Krieger, J., Grgic, J., Delcastillo, K., Belliard, R., & Alto, A. (2019). Resistance Training Volume Enhances Muscle Hypertrophy but Not Strength in Trained Men. Medicine & Science in Sports & Exercise, 51(1), 94-103. https://doi.org/10.1249/MSS.0000000000001764 DOI: https://doi.org/10.1249/MSS.0000000000001764
ACSM (2002). Progression models in resistance training for healthy adults. Med Sci Sports Exerc, 34(2), 364-80. DOI: https://doi.org/10.1097/00005768-200202000-00027
Hunter, G. R., Fisher, G., Neumeier, W. H., Carter, S. J., & Plaisance, E. P. (2015). Exercise Training and Energy Expenditure following Weight Loss. Medicine & Science in Sports & Exercise, 47(9), 1950-1957. https://doi.org/10.1249/MSS.0000000000000622 DOI: https://doi.org/10.1249/MSS.0000000000000622
Carnier, J., Mello, M. T. de, Ackel-D’Elia, C., Corgosinho, F. C., da Silveira Campos, R. M., de Lima Sanches, P., Masquio, D. C. L., Bueno Júnior, C. R., Ganen, A. de P., Martins, A. C., Caranti, D. A., Tock, L., Clemente, A. P. G., Tufik, S., & Dâmaso, A. R. (2013). Aerobic training (AT) is more effective than aerobic plus resistance training (AT+RT) to improve anorexigenic/orexigenic factors in obese adolescents. Appetite, 69, 168-173. https://doi.org/10.1016/j.appet.2013.05.018 DOI: https://doi.org/10.1016/j.appet.2013.05.018
Geoffrey, C. (2017). Concurrent training Science and Practical application. Retrieved from https://gcperformancetraining.com/gc-blog/concurrent-training.
Pito, P. G., Cardoso, J. R., Tufano, J., & Guariglia, D. (2022). Effects of Concurrent Training on 1RM and VO2 in Adults: Systematic Review with Meta-analysis. International Journal of Sports Medicine, 43(04), 297-304. https://doi.org/10.1055/a-1506-3007 DOI: https://doi.org/10.1055/a-1506-3007
Antonio, J., Ellerbroek, A., Silver, T., Orris, S., Scheiner, M., Gonzalez, A., & Peacock, C. A. (2015). A high protein diet (3.4 g/kg/d) combined with a heavy resistance training program improves body composition in healthy trained men and women – a follow-up investigation. Journal of the International Society of Sports Nutrition, 12(39), 1-9. https://doi.org/10.1186/s12970-015-0100-0 DOI: https://doi.org/10.1186/s12970-015-0100-0
Monteiro, P. A., Chen, K. Y., Lira, F. S., Saraiva, B. T. C., Antunes, B. M. M., Campos, E. Z., & Freitas, I. F. (2015). Concurrent and aerobic exercise training promote similar benefits in body composition and metabolic profiles in obese adolescents. Lipids in Health and Disease, 14(153), 1-9. https://doi.org/10.1186/s12944-015-0152-9 DOI: https://doi.org/10.1186/s12944-015-0152-9
Khalafi, M., Sakhaei, M. H., Rosenkranz, S. K., & Symonds, M. E. (2022). Impact of concurrent training versus aerobic or resistance training on cardiorespiratory fitness and muscular strength in middle-aged to older adults: A systematic review and meta-analysis. Physiology & Behavior, 254, 113888. https://doi.org/10.1016/j.physbeh.2022.113888 DOI: https://doi.org/10.1016/j.physbeh.2022.113888
Dâmaso, A. R., Campos, R. M. D. S., Caranti, D. A., de Piano, A., Fisberg, M., Foschini, D., Sanches, P. D. L., Tock, L., Lederman, H. M., Tufik, S., & de Mello, M. Tú. (2014). Aerobic plus resistance training was more effective in improving the visceral adiposity, metabolic profile and inflammatory markers than aerobic training in obese adolescents. Journal of Sports Sciences, 32(15), 1435-1445. https://doi.org/10.1080/02640414.2014.900692 DOI: https://doi.org/10.1080/02640414.2014.900692
Wewege, M., van den Berg, R., Ward, R. E., & Keech, A. (2017). The effects of high-intensity interval training vs. moderate-intensity continuous training on body composition in overweight and obese adults: A systematic review and meta-analysis: Exercise for improving body composition. Obesity Reviews, 18(6), 635-646. https://doi.org/10.1111/obr.12532 DOI: https://doi.org/10.1111/obr.12532
Krieger, J. W. (2009). Single Versus Multiple Sets of Resistance Exercise: A Meta-Regression. Journal of Strength and Conditioning Research, 23(6), 1890-1901. https://doi.org/10.1519/JSC.0b013e3181b370be DOI: https://doi.org/10.1519/JSC.0b013e3181b370be
Khalid, Z., Farheen, H., Tariq, M. I., & Amjad, I. (2019). Effectiveness of resistance interval training versus aerobic interval training on peak oxygen uptake in patients with myocardial infarction. J Pak Med Assoc, 69(8), 1194-1198.
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Chaiyawat Namboonlue, Sarocha Namboonlue, Palakorn Sriwiset, Jittima Jaisuk, Arunya Buttichak, Nattha Muangritdech, Wisutthida Saengjan
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
